Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 30 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

 







Методи діагностики комунікативних вмінь і навичок

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ І РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ВМІНЬ І НАВИЧОК

Cеред психологічних особливостей учнів можна виділити такі особистісні властивості, як три­вожність, невпевненість у собі, сором'яз­ливість, імпульсивність, демонстративність, а також особливості розвитку мотиваційної сфери та пізна­вальних інтересів. До психофізичних особливостей належать домінування лівої або правої руки і стан тонкої моторики руки. Знання про ці особливості учня допоможуть створити сприятливу психологічну атмосферу.

          Для психологічного обстеження молодших школярів можна використати такі відомі діагностичні методики: дитячий варіант тесту Векслера; "Картки" тривожності Амен; дитячий варіант методики Розенцвейга (вивчення реакцій на фрустрацію); дитячий варіант особистісного опитальника Айзенка; соціометрична методика Р.Жиля; малюнкові тести (малюнок людини, сім'ї та ін.); методика незакінчених речень; методика Дембо-Рубінштейн (дослід­ження самооцінки) і деякі інші. Дані, отримані за методиками, повинні бути доповнені "життєвими по­казниками" (спостереження, бесіди, відомості, отри­мані від батьків).

Наші вчителі не мають достатньої психологічної підготовки і відчувають безсилість у рішенні про­блем, пов'язаних з особливостями виховання, на­вчання і спілкування тих чи інших дітей.

Необхідне глибоке і детальне вивчення психо­логії міжособистих відносин вчителів і учнів. Це на­дасть педагогам інформацію і знання про специфіку розвитку та формування цих відносин, допоможе ос­воїти способи і методики передбачення (попереджен­ня) та усунення небажаних складних конфліктних ситуацій.

Однією з особливостей спілкування вчителя з уч­нями є те, що він впливає на учня не тільки "основ­ним засобом" педагогічного впливу - словом, а й мімікою, вчинками, діями. Результативність цього спілкування залежить від авторитету вчителя, ситу­ації і характеру відносин, що між ними склалися.

Якщо в шкільні роки учні не привчаться до куль­тури спілкування, то пізніше їм доведеться витрати­ти на це багато часу і сил. Мета вчителя - організу­вати навчання в такій формі, щоб учні "відкривали" себе та інших і через самопізнання вчились будува­ти відносини з друзями, педагогами і батьками.

Реальну можливість розвивати власний досвід культури спілкування, дружні міжособисті стосун­ки, пізнавати інших людей і себе можна надати че­рез організацію занять по темі спілкування.

Варіант заняття-тренінгу

Тема заняття: Вміння слухати і сприймати.

Мета: вивчення різних стилів спілкування, ово­лодіння досвідом спілкування через уміння слухати і сприймати інших людей.

Зміст і методика проведення: Заняття почи­нається з короткої бесіди про важливість уважного вислуховування співбесідника.

Використовується тест для визначення вміння слухати.

Тест

На 10 запитань необхідно дати максимально відверті   відповіді,   які   оцінюються   так:    "майже завжди" - 2 бали; "у більшості випадків" - 4 бали; "іноді" - б балів; "рідко" - 8 балів; "майже ніколи" - 10 балів.

1. Чи намагаєтеся ви припинити бесіду в тих ви­падках, коли тема (а то і співбесідник) нецікаві вам?

2.Чи дратують вас манери вашого партнера по спілкуванню?

3. Чи може його невдалий вислів спровокувати вас на різкість або грубість?

4.Чи уникаєте ви розмови з невідомою або ма­ловідомою людиною?

5. Чи маєте звичку перебивати того, хто гово­рить?

6.    Чи робите вигляд, що уважно слухаєте, а самі думаєте зовсім про інше?

7.    Чи змінюєте ви тон, голос, вираз обличчя за­лежно від того, хто ваш

       співбесідник?

8. Чи змінюєте ви тему розмови, якщо вона тор­кається неприємної для вас теми?

9. Чи виправляєте ви мову людини, якщо вона неправильно вимовляє слова, назви

       тощо?

10.Чи буває у вас поблажливо-менторський тон з відтінком зневажливості та   

         іронії відносно того, з ким спілкуєтесь?

Зробіть підрахунки балів: чим більше балів, тим більшою мірою розвинуто у вас вміння слухати. Як­що набрано більше 62 балів, це результат слухача "вище середнього" рівня.

Основні принципи спілкування за Іржі Томасом

1. Намагайся сконцентруватись на людині, з якою спілкуєшся. Звертай увагу не тільки на слова, а й на звук голосу, міміку, жести, позу.

2.Покажи тому, хто з тобою говорить, що ти йо­го розумієш. Це можна зробити, якщо повторити зміст сказаного.

3. Не висловлюй оцінок.

4. Не давай порад. Оцінки і поради, навіть якщо вони даються з найкращих побажань, обмежують свободу висловлювань, заважають виділити суттєві моменти.

5. Природа дала людині один язик і два вуха, щоб вона слухала інших удвічі більше, ніж говори­ла сама.

Учасникам пропонується розбитися на пари, де один - розповідає, другий - слухає (потім міняють­ся ролями). Перший розповідає другому про свої проблеми у стосунках з людьми, звертає його увагу на труднощі, пов'язані з особистісними якостями (образи, сумніви). Другий намагається якнай­точніше дотримуватись принципів слухання і допо­магає оповідачу максимально повно викласти свої думки. Ця бесіда триває 5 хвилин.

Перший (оповідач) висловлює свої зауваження з приводу поведінки слухача під час бесіди, виділяє те, що йому допомагало і заважало відверто роз­повісти про себе. Потім він розповідає про свої сильні сторони і вміння, які проявляються у спілку­ванні з людьми, про те, що йому полегшує стосунки з оточуючими. Слухач знову намагається якнайкра­ще почути співбесідника. Через 5 хвилин ведучий пропонує припинити бесіду.

Слухач повторює те, що почув і зрозумів із слів оповідача. Після цього оповідач і слухач обмінюють­ся враженнями про бесіду.

Учасники ознайомлюються із стилями спілкуван­ня.

Стиль домінантного співбесідника

Уявіть, наприклад, сором'язливу дівчину-підлітка. За необхідності звернутися до вас вона почу­ває себе якоюсь мірою прохачем, уявляє, що забирає у вас час, або запитання здається їй недоречним. Ко­ли ж ви спонукаєте її до контакту, вона вважає своїм обов'язком відповідати негайно, щоб не образити і не розсердити вас затримкою своєї реакції. Якщо ви самі не домінантна людина, вам подобається така делікатність, люб'язність, якщо ж домінантна - це здається вам скоріше підлесливістю і може роздра­тувати.

Недомінантна людина поступлива і легко губить­ся, не дозволяє собі перебити вас, але терпляче зно­сить, коли ви перебиваєте її. Ця людина, можливо, знає більше вас, але через свою нерішучість дає зби­ти себе з пантелику і приходить до висновку про свою неправоту. Сварка пригнічує й лякає її. Якщо ви вивели її з рівноваги, вона або піде, щоб не дово­дити справу до сварки, або перестане володіти собою і кинеться «в атаку», не вміючи розраховувати сили і всіх тонкощів ситуації. Лише у разі мирної розмови такий співбесідник поступово сміливішає: насмі­люється перебивати, наполягати на своєму. Проте помітивши, що вам нічим заперечити, він мимоволі шукає аргументи на вашу користь і цим затушовує факт своєї переваги в дискусії.

Недомінантний співбесідник потребує заохочен­ня, підбадьорення з вашого боку (краще не словами, а поглядом). Він схильний перекладати відпові­дальні рішення на вас. Саме тут і доречно дати йо­му відчути, що він сам у змозі приймати рішення. Принижувати його гідність - це означає закріплюва­ти в ньому недомінантність.

Є інші типи співбесідників, що вимагає від нас стриманості, терпіння, розуміння і щирого бажання  «стати на місце іншого» .

Наступним етапом заняття може бути дискусія на тему "Яка людина, на вашу думку, може бути вчи­телем?". Крім загального для всієї групи завдання,, кожний повинен виконати індивідуальне, яке отри­мує в конверті. Наводимо можливі варіанти завдань:

Під час дискусії твої слова повинні бути абсолют­но не пов'язані з тим, про що говорили інші. Будеш себе поводити так, ніби абсолютно не чув, про що йшлося до тебе.

Постарайся кілька разів висловити свою думку. Слухай інших в основному для того, щоб дати їм оцінки.

Твоя, участь у розмові повинна бути спрямована на те, щоб допомагати іншим якомога повніше вис­ловлювати свої думки, сприяти взаєморозумінню між учасниками.

Тобі не дається ніякого, завдання. Поводь себе під час дискусії так, як звичайно поводиш себе під час групових обговорень.

 Одне й те саме завдання можна дати 2-3 учасни­кам. По закінченні дискусії вчитель пропонує кож­ному відгадати, які завдання отримали інші. Зміст завдання полягає в тому, щоб продемонструвати пев­ний стиль спілкування з людьми.

Наприкінці заняття пропонуються прийоми ефек­тивного слухання. Необхідно зна­ти поширені помилки в спілкуванні.

1.    Не сприймайте мовчання за увагу - людина може бути просто заглиблена у власні думки.

2.    Не вдавайте, що слухаєте. Це даремно: відсут­ність інтересу і нудьга проявляється на обличчі і у жестах. Краще вже визнати, що в даний момент вис­лухати співбесідника достатньо уважно ви не зможе­те, тому що зайняті.

   3. Не перебивайте співрозмовника без потреби. Якщо ж для уточнення суті справи вам все ж не обхідно  перебити  співбесідника,   допоможіть  йому відновити хід думок.

4. Не робіть поспішних висновків, адже саме такі суб'єктивні оцінки примушують співбесідника зай­няти оборонну позицію. Такі оцінки - бар'єр для змістовного спілкування.

5. Не давайте "піймати" себе в суперечці. Коли ви в думках не погоджуєтесь із співбесідником, то, як правило, перестаєте слухати і чекаєте своєї черги висловитися. Якщо ви починаєте суперечку, то, за­хопившись обґрунтуванням своєї точки зору, іноді не чуєте партнера. Вислухайте його до кінця, щоб зрозуміти, з чим саме ви не погоджуєтесь, а вже після цього висловлюйте свою думку.

6. Не задавайте занадто багато запитань. Можна уточнити сказане, але "закриті" запитання, які вима­гають відповіді типу «так» або "ні", необхідно зво­дити до мінімуму. Надмірна кількість запитань при­душує ініціативу співбесідника і часом ставить його в оборонну позицію.

7. Ніколи не говоріть "Я добре розумію ваші по­чуття". Така заява часто застосовується з метою пе­реконати співбесідника в тому, що ви слухаєте. Насправді зрозуміти, що саме відчуває співбесідник, дуже важко.

8.  Не   проявляйте   надмірної   чутливості   до емоційної сторони мови. Слухаючи схвильовану людину, будьте стримані, інакше пропустите зміст сказаного.

Закінчується заняття обміном думок. Система та­ких занять охоплює різні завдання для розвитку вміння спілкуватися: вивчення індивідуальних особ­ливостей кожного (темперамент, характер); вправи на визначення різних типів характеру, темпераменту і особливостей їх прояву; розвиток комунікативних і перцептивних здібностей (бачити і розуміти емоцій­ний стан людини); розвиток навичок вільного спілкування і оволодіння прийомами ведення дис­кусій, бесід тощо.

Найважливіші висновки і поради для тих, хто бажає успішно спілкуватися

Спілкування є необхідним компонентом про­фесійної діяльності педагога. Щоб уникнути поми­лок у взаємодії та успішно спілкуватися, рекомен­дуємо дотримуватися таких правил.

1.   Комунікативні навички набуваються, а не ус­падковуються. Ви народжуєтесь і одразу ж плачете, а не розмовляєте. Ви навчилися, говорити, наслідую­чи інших, це навчання ніколи не повинно закінчува­тись.

2. Не бійтесь, що ви висловлюєтесь просто, краще думайте про те, щоб вас правильно зрозуміли.

3. Фактично 90% того, що ви передаєте, сприй­мається завдяки інтонації вашого голосу і рухам ва­шого тіла. Лише приблизно 10% інформації передає зміст повідомленого.

4. 87% інформації можна отримати, подивившись людині в очі.

5. Якщо ваші слова входять у протиріччя з ваши­ми вчинками, ваш співбесідник повірить останнім.

6. Пізнайте себе як комунікатора. При кожній на­годі намагайтесь контролювати свою мову, інтонацію голосу, настрій. Спробуйте оцінити, яке враження ви справляєте на інших людей. Постарайтеся поба­чити себе зі сторони слухача: який ви маєте вигляд (зачіска, одяг, хода, вираз обличчя тощо). Вас це все влаштовує?

7. Вислуховуючи людину, ми виховуємо в ній са­моповагу. Якщо ви припиняєте займатися своєю справою, щоб вислухати співбесідника, ви таким чи­ном йому говорите: "Я ціную тебе і те, що ти зби­раєшся сказати". Це один з надійних засобів підви­щити самоповагу в дітях, підлеглих, будь-якій  лю­дині.

Формуйте у себе навички слухання. Більшість людей говорять із середньою швидкістю 120 слів за хвилину. Середня здатність сприймати інформацію становить приблизно 480 слів за хвилину, тобто в 4 рази більша. Через це в той час, коли інша людина говорить, наша увага розсіюється. Якщо ми приділя­тимемо співбесіднику трохи більше уваги, підтриму­ючи контакт очей, зосереджуючи увагу на тому, що було сказано, запитуючи, увага не буде розсіюва­тись.

9. Перевіряйте невербальні ключі. Не тільки уважно слухайте слова, а й спостерігайте за всією поведінкою співбесідника: жестикуляцією, мімікою, виразом очей, пантомімікою тощо.

Психологічний аналіз конфліктів

У процесі безпосереднього спілкування між людьми, чи це в педагогічному колективі, чи між вчителями і учнями, іноді виникають протиріччя, які загострюються і перетворюються на конфлікти: Причиною багатьох конфліктів дослідники вва­жають низький рівень педагогічного спілкування, проблеми взаєморозуміння вчителів і учнів, складні соціальні умови, недостатній рівень психологічних знань.

Пропонуємо схему психологічного аналізу ситу­ації.

Варіант опорної схеми аналізу конфліктної ситуації:

   - опис ситуації або конфлікту;

-    передумови виникнення конфліктної ситуації (внутрішні і зовнішні умови) і причина переходу в конфлікт, його динаміка;

-    зміст конфлікту для кожного з його учасників;

-    психологічний аналіз відносин, що склалися між учасниками конфлікту;

- аналіз своєї поведінки в ситуації і помилок;

-  перспективна пізнавальна та виховна мета при
різних варіантах розв'язання ситуації.

Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити такі ситуації або конфлікти, які виникають:

-    під час виконання учнем навчальних завдань, у позанавчальній діяльності;

-    з приводу порушень учнем правил поведінки в школі (на уроках) і поза школою;

-    у сфері емоційно-особистих відносин учнів і вчителів, у їх спілкуванні в процесі педагогічної діяльності.

Стилі поведінки під час конфлікту

Помічено, що в конфліктних ситуаціях окремі люди дотримуються типового стилю спілкування.

Для одного характерним лозунгом є "кращий за­хист - це напад" (властивий "практикам"), для дру­гого - "краще поганий мир, ніж добра війна" (часто проявляється у поведінці «співбесідників»), для тре­тього - "нехай думає, що він переміг" (відрізняє "мислителів").

«Співбесідники»  не здатні на тривале протистоян­ня. Вони вміють так вийти з цієї неприємної ситу­ації, щоб найменше торкнутися глибинних почуттів особистості. Вони найбільш чутливі до змін настрою партнера і своєчасно намагаються зняти непоро­зуміння, напруження у відносинах.

Інший перебіг має конфлікт у "мислителів" і "практиків".

"Мислитель" поринає в роздуми, продумує складну систему доведення власної правоти і непра­воти опонента. Він обережний у діях, роздумує над логікою своєї поведінки, хоча і менш чутливий у відносинах, ніж "співбесідник". І тільки зміна жит­тєвих обставин або третій учасник-арбітр можуть ви­вести конфліктуючих з глухого куту.

"Практик" своєю дієвістю також збільшує три­валість конфліктів,, при цьому закріплюється нега­тивний настрій і тривала конфронтація. Практич­ний тип прагне компенсувати труднощі, що виник­ли у стосунках, орієнтацією на пошук інших кон­тактів

 "Співбесідники" рідко входять в конфлікт. Оскільки вони орієнтовані на спілкування, то ко­мунікативні здібності допомагають їм своєчасно зня­ти напруженість.

"Практик", навпаки, прагне змінити позицію ото­чуючих, що призводить до різноманітних зіткнень. Навіть мимовільні контакти двох таких людей мо­жуть створювати міжособистісну напруженість.

Специфічними є взаємини двох і більше "мисли­телів": їх співпраця є малоефективною, оскільки кож­ний намагається створити певну дистанцію. Внаслідок цього вони будуть діяти самостійно. Під час конфлікту для них важливо зберегти інтенсивне спілкування, щоб краще усвідомити причину, обставини і позицію сторін. Без цього їм важко розібратися у тому, що відбувається.

Є така точка зору, що існують універсально-конфліктні, або хронічно несумісні люди, для яких стан конфронтації такий же природний, як для інших "мирне співіснування", співробітництво. Такі люди постійно створюють ситуації несумісності, на­пруженості. На противагу їм є «антискандалісти». Якщо «скандаліст» прагне "розпалити", то "анти-скандаліст" - будь-якими силами "загасити" сварку, конфлікт.

Визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію за методикою Ї.Томаса

Тест Томаса

За допомогою тесту можна визначити власний стиль поведінки в ситуації непорозуміння. Існує п'ять стилів поведінки: співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування, суперництво.

Уважно прочитайте кожне з подвійних висловлю­вань (а, б) та виберіть одне з них, яке найбільше відповідає вашій поведінці і діям.

1. а) Іноді я даю можливість іншим взяти на се­бе відповідальність за вирішення  

        спірного питання.

б) Замість того, щоб обмірковувати те, з чим ми не згодні, я намагаюсь звернути

     увагу на те, з чим ми згодні.

2. а) Я намагаюсь знайти компромісне рішення.
б) Я намагаюсь вирішити питання з урахуванням усіх інтересів: і іншої людини, і

     моїх власних.

   3. а) Частіше за все я намагаюсь досягти свого,
       б) Іноді я жертвую своїми інтересами заради інте­ресів іншої людини.

4. а) Я прагну знайти компромісне рішення.

б) Я намагаюсь не уражати почуття іншої люди­ни.

5. а) Коли я намагаюся уладнати спірну ситу­ацію, я завжди шукаю підтримки  

        іншого.

   б) Я намагаюсь робити все, щоб уникнути зайво­го напруження.

 6.  а) Я намагаюсь уникнути неприємностей для себе.

      б) Я намагаюсь добитися свого.

7. а) Я намагаюсь відкласти розв'язання спірно­го питання, щоб з часом розв'язати

        його остаточно.

   б) Я вважаю можливим у чомусь поступитися, аби досягти чогось іншого.

8. а) Частіше за все я наполегливо намагаюсь до­битись свого.

   б) Я передусім намагаюсь визначити спірні інте­реси і проблеми.

9. а) Я вважаю, що не завжди потрібно хвилюва­тися через непорозуміння, що  

        виникли.

    б) Я докладаю зусиль, щоб досягти свого.

10. а) Я твердо намагаюсь досягти свого,
б) Я прагну знайти компромісне рішення.

11. а) Перш за все я намагаюсь чітко визначити спірні питання та інтереси.

     б) Я намагаюсь заспокоїти іншого і, головне, збе­регти наші стосунки.

12. а) Часто я уникаю займати позицію, яка мо­же створити суперечку.

         б) Я даю можливість іншому в чомусь залиши­тись із своєю думкою, якщо він    

             також іде назустріч

13.         а) Я пропоную середню позицію.

     б) Я наполягаю, щоб все було зроблено по-моєму.

14.         а) Я повідомляю іншому свою точку зору і на­магаюсь дізнатися про його

         погляди.

б) Я намагаюсь показати іншому логіку і перева­гу моїх поглядів.

15.         а) Я намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

     б) Я намагаюсь робити все необхідне, щоб уник­нути напруження.

16.         а) Я намагаюсь не зачіпати почуття іншого,
     б) Частіше за все я намагаюсь запевнити іншого в перевагах моєї позиції.

17.         а) Частіше за все я наполегливо намагаюсь досягти свого.

     б) Я намагаюсь зробити все, щоб уникнути зайво­го напруження.

18.         а) Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на

         своєму.

б) Я дам іншому можливість залишитися зі своєю думкою, якщо він йде мені

     назустріч.

19.         а) Я насамперед намагаюсь визначити всі су­перечливі інтереси і проблеми.

б) Я намагаюсь відкласти всі суперечливі питан­ня, щоб з часом вирішити їх

    остаточно.

20.         а) Я намагаюсь негайно подолати всі наші не­порозуміння.

     б) Я намагаюсь знайти найкраще поєднання пере­ваг і втрат для нас обох.

21.         а) Коли я веду переговори, намагаюсь бути уважним до іншого.

     б) Я завжди прагну до прямого обговорення про­блем.

22.         а) Я намагаюсь знайти компромісну позицію.
     б) Я відстоюю власну позицію.

23. а) Як правило, я турбуюсь про те, щоб задо­вольнити бажання кожного з нас.

    б) Іноді я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за розв'язання

        спірного питання.

24. а) Якщо позиція іншого видається йому дуже важливою, я намагаюсь іти йому

         назустріч.

    б) Я намагаюсь впевнити іншого піти на ком­проміс.

25. а) Я намагаюсь переконати іншого в своїй правоті.

     б) Коли веду переговори, намагаюсь бути уваж­ним до аргументів іншого.

26. а) Частіше за все я пропоную середню по­зицію.

    б) Я майже завжди намагаюсь задовольнити інте­реси кожного з нас.

27. а) Часто намагаюсь уникнути суперечок.

     б) Якщо це зробить іншу людину щасливою, я дам їй можливість наполягти на  

         своєму.

28. а) Частіше за все я наполегливо намагаюсь досягнути свого.

     б) Коли я намагаюсь уладнати спірну ситуацію, частіше за все шукаю

         підтримки іншого.

29. а) Я пропоную середню пропозицію.

     б) Вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через те, що виникають  

         розходження.

30. а) Я намагаюсь не зачіпати почуття іншого,
     б)  Я  завжди займаю ту позицію в  суперечках, при якій ми могли б разом

          досягти успіху.о кожному з п'яти розділів опитувальника (су­перництво, співробітництво, компроміс, уникнення, поступливість) підраховують кількість відповідей, які збіглися з "ключем". Отримані результати порів­нюють між собою для виявлення тих форм соціаль­ної поведінки в ситуації конфлікту, до яких най­більш схильний випробуваний, а також тенденцій організації взаємин у складних умовах.

 

Типи завершення конфліктів

Уникнення. Протиріччя припиняється, коли сто­рона, до якої пред'являлось "звинувачення", переводить тему розмови в інше русло. При цьому «зви­нувачуваний» посилається на несвоєчасність супе­речки, на те, що бракує часу, і "залишає поле бит­ви".

Пристосування. Одна із сторін або виправдовує себе, або погоджується з претензією, але тільки в да­ний момент. Це не вирішує конфлікту і навіть може ускладнити його, тому що внутрішнє протиріччя при цьому посилюється.

Компроміс. Полягає у відкритому обговоренні то­чок зору, спрямованому на пошук найбільш вдалого для обох сторін рішення. Партнери виставляють ар­гументи на свою і на чужу користь, не відкладаючи рішення на потім і не примушуючи до вибору одно­го можливого варіанта.

Конфронтація. Це малопродуктивний і неспри­ятливий результат конфлікту, коли ніхто з учас­ників не зважає на позицію іншого. Часто виникає, коли одна із сторін накопичила достатню кількість дрібних образ, зібралась із силами і виставила найсильніші аргументи, які не може зняти інша сторо­на. Позитивним у конфронтації є те, що партнери побачать сильні і слабкі сторони, зрозуміють інтере­си і потреби один одного.

Примусовий.    Це    самий    швидкий    шлях    до розв'язання конфлікту, який проявляється в тактиці прямолінійного    нав'язування    ініціатором    свого варіанта закінчення протиріччя.  Але це самий несприятливий тип збереження міжособистих відносин.

Чи конфліктна ви особистість?

Дискусії, суперечки матимуть позитивний резуль­тат, якщо учасники керуються певними вимогами і правилами. Дейл Карнегі дає пораду завжди уника­ти "гострих кутів".

У суперечці, дискусії, необхідно дотримуватися деяких основних правил, які відомі багатьом.

По-перше, на початку треба обмежити предмет дискусії. Невизначеність предмета дискусії і перехід від конкретного до загального ряду предметів ускладнює її.

По-друге, необхідно враховувати ступінь емоцій­ного включення тих, хто дискутує. Емоційно нестій­кому складніше регулювати напруженість, через це більш врівноважений повинен «охолоджувати» його запал. Іноді буває навпаки, коли спокійна поведінка партнера сприймається як неповага й байдужість, тоді це посилює роздратованість співбесідника. Су­перечки, які виникають у емоційно нестійких парах, частіше безплідні, то­му в таких ситуаціях необхідна присутність третього (арбітра).

 

По-третє, обов'яз­кове врахування обся­гу знань про предмет, професійної підготов­ки протилежної сто­рони. Бажано, щоб співбесідники мали однаковий рівень професійної підготовки.

     При додержанні цих правил дискусія і суперечка можуть ла­мати стандартні уяв­лення, установки: во­ни можуть сприяти появі нових ідей і шляхів розв'язання різних виробничих, наукових і промисло­вих завдань, стиму­лювати творчу діяль­ність, розширювати і поглиблювати знан­ня.

Подобається