Вони захищали Батьківщину

              Наближається величне свято – 70-річчя Перемоги нашого народу над фашистською Німеччиною, яка 22 червня 1941 року на світанку напала на мирний, трудовий народ Радянського Союзу. В ці дні зворушує пам'ять до глибини серця гордість за наш народ, який проявив невмирущий подвиг нескореного покоління.

              В період, коли країна була в небезпеці, люди виявили нечуваний патріотизм. Добровільно йшли люди на фронт захищати свою Батьківщину, в тилу ворога організовувались партизанські загони, на заводах люди працювали по 16 годин. Всі сили народ віддавав, щоб допомогти фронту і наблизити перемогу над ворогом. Героїчних подвигів було безліч.

              У 1941 році молодого юнака Безуглого Василя Івановича, який проживав на Кущівці по вулиці Кримській, призвали в армію. Його військова частина перебувала біля Молдавії.

              Війна… Жорстокі бої… Полон… потрапивши в полон до гітлерівців, молодий юнак не розгубився. Він організував полонених і, вибравши вдалу годину, тікають з полону. Пішки добирався до Кіровограда.

               Повернувся додому, а тут господарюють фашисти. Він не зміг змиритися, що його земля, його народ в небезпеці. Він організовує партизанський загін, який знищував ворога в тилу. З 3-го липня 1942 року до січня 1944 року Безуглий Василь Іванович був командиром групи Кіровоградської підпільно-диверсійної організації імені К.Ворошилова. Роботу виконував багатогранну. Вночі пробирався до полонених, яких німці приганяли в Кіровоград, проводив відповідну роботу, організовував втечу, в нічний час пішки водив полонених до Хирівки і передавав їх до партизанського загону, який діяв у Знам’янському лісі. Треба було пройти пішки до 100 кілометрів, переховуватись в скирдах соломи, ярах і в дощ, і в холод. Такі умови спричинили розвиток хвороби варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Але, не дивлячись на хворобу, він чесно виконував поставлені штабом партизанського з’єднання завдання.

              Командир з’єднання тов. Громов, комісар з’єднання тов. Бурмака дали таку довідку-характеристику: «Выдана штабом партизанського соединения командиру партизанской группы Безуглому Василию Ивановичу в том, что он вступил в соединение с августа 1942 года. Как командир группы был волевой и выдержанный, аккуратно выполнял все приказы и распоряжения штаба соединения. Бесстрашно боролся против немецких захватчиков.

  Командир соединения Громов.

  Комиссар соединения Бурмака.»

Генерал партизанського з’єднання тов.Скирда

подарував Безуглому В.І. бойове фото з найкращими

побажаннями і спогадами про грізні роки війни.

              За доблесть і мужність, виявлені в партизанській боротьбі проти німецько-фашистських загарбників Безуглий Василь Іванович нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни ІІ ступеня».

              Поряд із Безуглим В.І. в партизанському загоні були жителі Кущівки Тарнавський Пилип Дмитрович, Малюк Федір, Скачко Павло, Сривкова Єфросинія та багато інших мешканців, які брали активну участь у партизанській боротьбі.

              Фашисти постійно шукали партизанів, які не давали їм спокою. Одного разу німці натрапили на слід партизанів. У квартирі по вулиці Кримській, в будинку Федора Малюка зібралися деякі партизани. Туди наближався і Безуглий Василь Іванович. Але бабуся-сусідка дала йому знак – облава. Його сховала Сривкова Єфросинія, не дивлячись на те, що в її будинку стояли німці. На той час Сривковій Єфросинії було 60 років і жила вона по вулиці Тавричній.

              Партизанів Тарнавського Пилипа Дмитровича, родину Малюків (батька, матір, дочок Віру і Любу) німці розстріляли. Родину Скачка Павла теж фашисти розстріляли. (Батька, матір і Таїсію із маленьким синочком німці схопили. Але хлопчика люди викрали, а Таїсу з батьком розстріляли).

              В січні 1944 року Безуглий Василь Іванович разом із партизанською групою з’єднується з фронтом і виганяють ворога з нашої країни. Після перемоги він повернувся в рідні краї.

              З 1963 по 1982 роки Безуглий Василь Іванович працював заступником Першого секретаря обкому КП України.

              Нагороджений:

- Орденом Олександра Невського;

- Орденом Красной Звезды;;

- Орденом Отечественной войны ІІ степени;

- Орденом Отечественной войны І степени;

- багатьма медалями.